Протидія булінгу

Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння
наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності)
дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Реагування адміністрації на випадки булінгу (цькування) в Ліцеї КиМУ здійснюється на таких принципах:

законності
відкритості та прозорості
дотримання прав і свобод людини
поваги та неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування)
конфіденційності
взаємодії та співпраці
невідкладного реагування
комплексного підходу
нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

Повідомлення, заява про випадки булінгу (цькування) подається на ім’я директора (дотримується конфіденційність).

Відповідно до такої заяви, директор Ліцею КиМУ видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор Ліцею КиМУ створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (Далі – Комісія) та скликає засідання. До складу такої комісії можуть входити педагогічні працівники (в тому числі психолог), батьки постраждалого та булера, директор Ліцею та інші зацікавлені особи. Якщо комісія визначила, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор Ліцею зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної Поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної Поліції України із заявою.

Практичний психолог у межах своїх посадових обов’язків:

діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування)
за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників
розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого
забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).